Радянська влада десятиліттями намагалась викорінити українську мову. Справжні українські слова вилучали зі словників, а замість них нав’язували чужомовні відповідники. Майже 70 років таких мовних утисків призвели до того, що багато слів поступово вийшли з ужитку. Але ж це — частинка нашої культури!
Мова — це не просто слова. Це історія, характер і гумор нашого народу. Відновлюючи забуті слова, ми ніби дістаємо зі скрині сімейні скарби.
Сьогодні ми згадаємо добірку забутих українських слів — на дитячу тематику, з побуту, а також кілька старовинних лайок, які звучать колоритно, але не надто грубо
Слова про дітей і дитинство:
- Писклятко — маленька дитина
- Бебехи — дитячі іграшки або речі
- Жевжик — неспокійна, рухлива дитина
- Пелька — губа (часто казали: “надув пельку”)
- Гирлиґа — розбишака, бешкетник
- Чеберяти — швидко рухати ногами, метушитися
- Дригатися — вертітися, не сидіти спокійно
- Пищик — тонкий дитячий голос або свисток
Про мову, спілкування і поведінку:
- Баляндраси — пусті, веселі балачки
- Говірка — діалект, особливий спосіб говорити
- Назвисько — прізвисько, кличка
- Телепень — неуважна або трохи незграбна людина
- Торба — халепа, клопіт (наприклад, “оце торба!”)
А ось кілька “лайливих”, але автентичних слів:
- Скумасний — поганий, неякісний
- Суціга — хитрий, підступний
- Вайло — неповороткий, незграбний
- Плюгавий — жалюгідний, огидний
- Мандрьоха — нероба, дармоїд
- Зачуперастий — чванливий, зазнайкуватий
- Куліяка — вередлива людина
- Кепкувати — насміхатися
Залишити відповідь